Блин, ребят, просто нереальное событие помню! Это было где-то году в 2018-ом. Какой там год, реально уже не помню точно. Ну, ладно, это несущественно! Все началось с того, что я с подругой, Дашей, решили смотреть сериальчик вечерком. Да не просто так, мы захотели по-наркомански вздрючиться!
Да видишь ли, нам не просто хотелось сидеть и смотреть сериалы как обычные люди. Мы хотели просто замочиться, чтобы все вокруг стало эпичнее, понимаешь? И вот, под одним из окончательно раскумарившегося вечера, мы решили купить закладки. Чтобы влететь на всю катушку, знаешь ли, и тогда ничего не могло разрушить наши планы.
Мы знали одного парня, который мог нам помочь. Назывался Артем. Такой джентльмен, у него всегда было все под рукой. Мы позвонили ему и договорились встретиться возле стадиона. Артем был уже на месте, когда мы подошли.
— Привет, девчонки! Что мне хотели?
Мы, будто две элитные шлюшки, чеканно подойдя, прямо в лбу спросили, есть ли у него закладки. Ведь нам срочно надо было раскумариться, да и сериалы ждут! Артем сразу понял о чем мы, и достал из кармана пачечку кодеина. Мы облегченно вздохнули и сразу же деньги в его руки сунули. Все это выглядело, как настоящая операция по закупке наркотиков.
Спрятав пачку в свою сумочку, мы быстро двинулись к нам домой. На пороге нас встречал уже знакомый нам парень, Максим. Да, у него всегда были самые крутые подорожники, поэтому мы решили пропасть с ним вместе. Максим сунул в карман пару сушеных коноплевых голов, а мы пошли в комнату, чтобы начать вечеринку! Ведь сериальчик все еще нас ждал!
Сели на кровать, достали закладки, и начали распихивать их по пачке. После этого каждая из нас врубила парик и туго набрала воздуха. Пускать парики - это у нас своеобразный ритуал перед вмазыванием, о котором наверняка слышал каждый наркоман. А тут я и Даша просто взорвались кашей! Понимаешь, такая катушка, что даже не передать словами!
Через пару минут после вдувания, мы почувствовали, как наша реальность начала меняться. Все стало ярче, язык прилип к нёбу, и мы просто раскумолся. Начали смотреть свой любимый сериал, и поняли, что он стал самым нереальным сериалом, который мы когда-либо видели!
Каждая серия была просто бомбой эмоций, мы смеялись, плакали, переживали вместе с героями. Чувства гуляли на полную катушку, и ничто не могло нас остановить.
Потом в комнату ворвался Максим, уже совсем поглощенный эффектом конопли. Он прихватил с собой еще и ешек, потому что мы еще не были совсем задрючены. Раскуривая огромный джоинт, Максим восторженно рассказывал нам какую-то историю про вампиров. Но мы уже настолько замочились, что ничего вокруг не понимали.
С каждой минутой наше состояние усиливалось, мы с Дашей сидели не двигаясь, словно камни, и смотрели как сериал переходит с одной серии на другую. Наши глаза были широко открыты, как у наших героев на экране. Мне показалось, что мы стали частичкой этой истории, и на месте главных героев ведем настоящую борьбу со злом. Время потеряло свое значение, и мы не могли оторваться от экрана. Ведь когда кураешь закладки, настолько сильно вгоняешься в альтернативный мир, что ты уже не можешь вернуться.
Постепенно сериал подходил к финалу, и я уже начала осознавать, что наше путешествие подходит к концу. Но это был настолько безумный заезд, что я просто не хотела, чтобы все закончилось. Я хотела продолжать пускать парики, вмазываться и все время находиться в этом нереальном мире.
Но, наверное, все хорошее когда-то заканчивается, и наши сушняки постепенно перестали действовать. Чувство бодрости и эйфории начало уходить, а на его месте вступило ощущение сушняка. Просто нереальный дискомфорт, когда хочется еще и еще, но ничего уже не добиться. Все плохо! Я привыкла быть вне реальности, а теперь мне пришлось вернуться. Завершение сериала было просто эпическим, но ничто не могло сравниться со скачком чувств и эмоций, которые мы испытали во время нашего незабываемого путешествия в альтернативный мир.
В общем, друзья, я реально надеюсь, что этот переезд был не последним. Конечно, я понимаю, что это не самый полезный образ жизни, но иногда так приятно оторваться от реальности и погрузиться в мир эмоций, как это было в тот незабываемый вечер!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.